Наши новости

Виставка сучасного українського жіночого мистецтва «ВІКНА»

Рейтинг:  0 / 5

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 

Українська асоціація жіночих досліджень в мистецтві (UAFRA) разом з мистецькою агенцією ArtBureau представляє виставку сучасного жіночого мистецтва «ВІКНА»  в рамках проекту Women’sArtNow. 

Зображення вікна споконвіччя є атрибутом мистецьких сюжетів. Відчинені або закриті, прозорі або глухі, освітлені або темні,  вони втілюють один із найважливіших міфопоетичних символів багатьох культур і візуалізують дуальні опозиції «зовнішній–внутрішній», «видиме–невидиме», «відкрите–сховане», «загроза–безпека». Їх символічна функція «кордону між внутрішнім світом людини та суспільним простором» – простежується протягом історії мистецтва та зберігається до сьогодні, оновлюючись та наповнюючись новими сенсами. В той самий час, вікна можуть бути символом очей – як вікна в наші души, крізь які ми дивимось на всесвіт. Вікно, зображене відчиненим, може символізувати відкритість душі, а зачинене – особисту таємницю.

Що бачать крізь сучасні вікна очі сучасної людини? Як змінюється символічне значення вікон крізь призму сучасного життя? Якими бачить нас світ крізь наші вікна? Що в світовому вирії подій проходить повз наші вікна? – Кожна учасниця проекту вкладає в зображення вікна своє особисте бачення, лишаючи глядачеві простір для осмислення та роздумів…

Спеціальний арт-проект Ірини Акімової «Теорія розбитих вікон» – візуалізує американську соціологічну теорію, протиставляючи неблагополучний світ розбитих вікон світу вікон цілих. За розбитими вікнами ховаються нещасливі долі і скалічені душі. Світ цілих вікон – це світ тепла, надій, бажань і впевненості в їх виконанні. Заклик авторки цілком зрозумілий: Давайте склити і фарбувати наші вікна, перетворюючи їх в хранителів миру, добра і порядності! 

У своєму головному призначенні вікно пов’язане з процесом споглядання. Цей процес – відчуття, сприйняття, уявлення – джерела знання, що зв'язують людину із зовнішнім світом, візуалізований Марією Мартиросян. Вікторія Адкозалова нагадує глядачеві в своїй роботі про швидкоплинність та важливість часу і пропонує «під стук колес» поринути у роздуми про минуле, а Емінегуль Зіятдинова розміркувати про позитивне майбутнє. Втім, кожна людина має сама обирати на що йому дивитись, і що впускати в свій дім душі, як влучно зазначає Вікторія Теслюк. Вікно для керамістки Олесі Дворак-Галік – це засіб спостереження за природніми та життєвими процесами та отримання інформації. Анна Бітаєва спостерігає за вікном від час дощу, порівнюючи краплі на склі з людьми: в кожного свій шлях; а Худякова Анастасiя спостерігає за життям крізь вікно в період зимових роздумів. Олена Іванюк показує емоційний стан людини під час дощу – всі звуки міста – приглушені і людина може поринути у власні думки не зливаючись воєдино із зовнішнім світом. Подібний внутрішній сюжет розвиває Анна Луговська. Героїня інсталяції Надії Яценко – віддзеркалення кожної жіночої душі. В кожної жінки своя причина глянути у вікно: нагляд за іграми дітей, милування життям рідної вулиці чи двору, роздуми і переживання, або очікування рідної людини… Agata Ber зображує життя з ТОЧКОЮ ВХОДУ та ВИХОДУ – значиму ПУНКТУАЦІЮ, що візуалізує життя: Народження людини; Звук; Шлях; Прекрасне; Пошук; Смерть; ВІЧНІСТЬ. 

Символічно-сакральний контекст присутній в творі Юлії Кириченко, яка нагадує, що хрестовина вікна невипадково повторює хрест, на якому був розіп'ятий Христос? А сьогодні цей знак з символу розп'яття врешті перетворився в спасіння людства; та роботі Діани Факш – у техніці вітражу, що використовується для оздоблення християнських храмів. 

Часто образ вікна пов’язують з відображенням внутрішнього світу людини, адже, як стверджує Галина Андрусенко – «ми дивимося на світ у вікно, крізь своє відображення...». Серія «Внутрішні пейзажі» Марико Гельман є медитативною практикою фіксації тонких емоційних станів, що фіксує момент «тут і зараз». Колажі Марини Громенко – це вікна у внутрішній світ митця, що стає надбанням інших членів суспільства. Наіля Ніколаєва закликає заглянути до своїх глибин, і знайти власний яскравий і живий вогонь душі. Тетяна Самохіна крізь «Вікно: Всесвіт душі» транслює юнгівське спостереження: «Ваш взор станет ясным лишь тогда, когда вы сможете заглянуть в свою собственную душу» (К.Юнг). Робота Тані Шимко про те, як легко сховатися в наш час за окулярами, соціальними мережами... створити образ далекий від реальності, втім ставлячи питання: чи можна втекти від себе справжньої? Тему соцмереж продовжує Олена Штепура, нагадуючи, що «набагато простіше відцуратися і закритися в своєму маленькому всесвіті, і ніби через маленьке віконце спостерігати за плином життя». 

Людські відносини стали об’єктом роздумів Лілії Манохіної, яка порівнює вікна із власними друзями: деякі вже згасли, деякі ще не світяться, а інші – освітлюють шлях роками; та Юлії Міхно, яка дає глядачеві відчуття занурення в затишний вечір, де в зовнішньому світі кожен може спостерігати свій «пейзаж за вікном». Катерина П’ятакова пропонує робити правильний життєвий вибір, відчиняючи потрібні створки вікон і зачиняючи «не ті». Власні життєві емоції і переживання візуалізують у своїх роботах Валерія Тарасенко, згадуючи найзатишніше вікно в першій квартирі – перший дім та доросле життя; та Наталія Федоришин, в роботі якої з-за відчиненого вікна долинають звуки та запах чи то кохання, чи то хвиль океану…

Ритми міського життя та енергія мегаполісів стали темою робіт Маріанни Абрамової – її «вид з вікна – наповнений ритмом життя – формує орнамент теперішнього». Погляди на світ навколо через вікна осель як єдиний погляд «очей мегаполісу» Тані Василенко. Різкі контрасти архітектури в роботі Марини Кузіної вдало відображає період часу в якому перебуває зараз Україна, десь «посередині», в «перехідному» періоді, в самому процесі розвитку, ми крок за кроком повертаємось до нормалізації економічного розвитку нашої країни. Творчі пошуки Ірини Ворони грунтуються на дослідженні взаємодії науки і мистецтва: відкривається душа картини, живопис оживає і під впливом світла змінюється композиція, народжується щось нове, те що приховане, закрите від повсякденного споглядання і розуміння. Технології дарують життя… але вони ж їх і руйнують. Наслідки екологічних злочинів людства й технічного прогресу візуалізують крізь призму власних вікон Ірина Роднікоф, Титенко Оксана та Юлія Савенко, нагадуючи глядачам, що якість нашого майбутнього залежить тільки від нас. А навчання у минулого – дослідження минулих кліматичних змін і катастроф – створить для людини вікно до уразливості і стійкості. А Ірина Федоренко (Semira) осмислює війну та її наслідки через колір та асоціації.

На виставці представлено живопис, колажі, скульптури, інсталяції, відео-арт та кераміку більш, ніж двадцяти сучасних українських художниць. 

Також, на відкритті виставки буде презентовано каталог виставок жіночого мистецтва організованих Українська асоціація жіночих досліджень в мистецтві (UAFRA) в 2018 році. 

 Організатори. UAFRA та ArtBureau

Куратор виставки – Ірина Акімова, 

Со-куратор-  Анастасія Гончаренко

Координатор- Мирослава Якимчук

Виставка працює з 19 лютого до 4 березня 2019 р. в Музеї історії  Києва за адресою вул. Богдана Хмельницького 7. Відкриття виставки- 19 лютого 2019 р. о 18 30. 

*** Проект WomensArtFest, започаткований у 2018 році, має на меті представити сучасне жіноче українське мистецтво у його широкій різноманітності, підняти питання про роль та сприйняття жінки в сучасному світі, торкнутися концептуальних та естетичних проблем. Роботи жінок-художниць, які беруть участь в проектах, висувають бачення, що перетинають дисциплінарні кордони та виходять за межі гендерних відмінностей.

 

г. Киев, ул. Ирининская, 5/24, оф. 89

  • Телефон: +38 063 671 64 25
  • Email: uafraw@gmail.com

Фото картин

© UAFRA 2018. Все права защищены