Новини

23 лютого у філії Національного музею «Київська картинна галерея» Мистецький центр «Шоколадний будинок» відкрилась художня виставка "Тобі, Мадонно…»

Виставка «Тобі, Мадонно…» представляє роботи трьох київських мисткинь - Ірини Акимової, Світлани Леонтьєвої, Наталі Фурсиної- членів Української асоціації жіночих досліджень в мистецтві, а також полотна  почесної учасниці виставки, Валентини Виродової–Готьє. 

Ця виставка продовжує вже знайоме глядачеві дослідження авторками теми "К-квадрат (конструктивний компроміс)", що пов'язана із значенням жіночого начала у пошуку виходу з протиріч і конфліктів сучасного світу. Конфлікти супроводжують нас усюди - в сім'ї, в країні, в стосунках між країнами. Вони несуть тривогу і невизначеність, хвилюють і лякають, але в них немає фатальної приреченості, якщо розпочато пошук розумного компромісу. Особистісні та соціальні розриви можна зшити, коли є надія, і на стеблах минулого народжуються квіти майбутнього. Мистецтво компромісу не є простим. У ньому є жіноче начало, тому що саме жінка як продовжувачка роду створена природою на пошук складних шляхів мирного вирішення конфліктів. Вона, як Мадонна, охороняє світ та життя.

В центрі уваги художниць знаходиться образ Мадонни, яка зримо та незримо присутня в полотнах. Її світ пронизує реальні жіночі образи, що відображають складну гаму почуттів і емоцій. Це побоювання і напруженість, викликані різними соціальними проблемами, що внаслідок трансформуються в глибокі особистісні переживання. Це заклик до суспільства зберегти крихку оболонку співіснування, що дозволяє залікувати старі рани, і рухатися далі. Це мудрість і спокійна переконаність в можливості захистити світ, в якому ми живемо, від непоправних помилок і впевнений погляд у майбутнє. Це і оптимізм ніжних краєвидів, наповнених світлом, поезією і гармонією, в якій хотілося б жити. До Мадонни люди приходять з молитвою про захист і прощення. Мадонні вони присвячують свою творчість. В середині кожної жінки живе промінчик світла від Мадонни як символу жіночності і материнства, який вимагає дбайливого ставлення та захисту. Ми всі потребуємо Мадонни, а вона потребує нас.

Ця виставка – розповідь про жінок, сучасних українських мадонн, яку ведуть самі жінки, жінки-мисткині. Кожна авторка пропонує свій творчий підхід, який віддзеркалює її індивідуальність, її особистий погляд на сучасну жінку, її сприйняття сьогоденності та її ролі в модерному світі.

Ірина Акімова у своєму поліптиху «Молитва» звертається до суспільства захистити майбутнє від збройних трагедій і згубних наслідків гострих соціально-політичних протиріч. У центрі композиції – портрет молодої дівчини, української Мадонни, що символізує жіночність і материнство. В її усмішці- наше майбутнє, наповнене надією, впевненістю і оптимізмом. Воно народжується в непростих умовах і потребує захисту. Серія пейзажів авторки пропонує творче поєднання філософського погляду на життя з витонченим стилем та емоційною колористикою.  

Наталя Фурсіна представляє глядачу цикл жіночих портретів, які наповнені неабияким  внутрішнім драматизмом. Вони з психологічною майстерністю відкривають внутрішній світ жінки. В них напруга та біль, яку несуть протиріччя сучасного суспільства. В них сила і мужність, яка допомагає жінці шукати гармонію.

Світлана Леонтьєва у серії ліричних пейзажів пропонує емоційні нариси гармонії людини та навколишнього світу. Діти, занурені в ігри, морська далечінь, тихі вулиці міста – все це дихає любов’ю, спокоєм і жіночністю. Її картини наповнені оптимізмом і пошуком гармонії повсякденного життя.

Валентина Виродова-Готьє – визнаний віртуоз портретів. Її портрети – це майстерна і відкрита розповідь про справжні митті життя, і коли воно тільки народжується, і коли вже наповнено мудрістю і досвідом.

Щиро дякуємо нашим партнерам за підтримку у її реалізації : Аналітичному центру НоСЕП; Центру сучасного мистецтва М17; Провідному  інформаційному агентству  України «Українські Новини»

Выставка продлится до 11 марта.

Музей работает с 10:00  до 18:00

Выходные : понедельник, четверг

Жіноча лінія в керамічному мистецтві є дуже органічною. Жива пластика глини нагадує пластику жіночого тіла, її волога гладенька поверхня – жіночу шкіру, а гармонія та непередбачуваність образів, що з неї народжуються – жіночу душу.

Докладніше